Коли згоріла ратуша у Старому Самборі

Замітка в американській україномовній газеті "Свобода" від 8 серпня 1914 року

про пожежу у Старому Самборі, що сталася 18 липня 1914 року. 

Саме у тому вогні й згоріла міська ратуша.

Юлія Кархут

 Олександр  ГЛІНКА

До 110 роковин від дня народження 
Юлії Кархут,

талановитої співачки і акторки.

21 січня 1905 року у Старому Самборі в сімʼї Володимира Кархута та Марії, уродженої Сиґерич, народилась донечка, яку назвали Юлією.

Вже на першому році свого життя Юлія залишається напівсиротою – помирає її батько. Через деякий час мати Юлії виходить заміж вдруге. Та й цей шлюб не був тривалим. Після втрати чоловіка мати сама виховує чотирьох дітей.

Коли почалась Перша світова війна вся сімʼя перебирається до Відня, втікаючи від російської окупації. Там мала Юля йде в перший клас початкової школи. Відтоді у неї залишились гарні знання німецької мови. Після визволення Старого Самбора сімʼя повертається назад додому.

Ще з дитинства у Юлії проявився талант до співу та акторства. В юнацькі роки вже добре знала нотну грамоту. Зрештою, мала гарну освіту. Закінчила вісім класів гімназії Святої Ядвіґи у Перемишлі. А далі – театр, сцена! Працює в „Українському рухомому Драматичному Театрі” Івана Когутяка. Потім три роки виступів в Українському хорі Дмитра Котка. Водночас не забуває і про науку. Навчається співу у професора Львівської Консерваторії Романа Любинецького. Потім переїзд до Чехії, де продовжує навчання у професора Теодора Черніка у місті Брно. Працює в Українському драматичному театрі у Празі.

Перед війною повертається в Старий Самбір. Працює в Дрогобицькому музично-драматичному театрі. Приймає активну участь у роботі драматичного гуртка при Старосамбірській Просвіті. Стає солісткою хору „Сопілка” міста Старого Самбора. Після смерті матері вимушена полишити роботу у Дрогобицькому театрі і остаточно перебирається на помешкання у Старий Самбір. В 1951 році внаслідок нещасного випадку стає інвалідом…

Багато чого встигла досягнути у своїй творчій карʼєрі Юлія Кархут. Та, мабуть, самим найяскравішим та найважчим був період з 1926 по 1929 рік, коли працювала в „Українському Наддніпрянському хорі” Дмитра Васильовича Котка. Це був період суцільних гастролей. Пʼять сучасних областей: Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Рівненська та Волинська – маршрути виступів хору. Ось як про це згадувала сама Юлія Кархут:  „Галичину ми (хор Котка) з'їздили вздовж і впоперек, і важко пригадати, чи було навіть яке мале містечко, ба, навіть більше село, де був хоча б приблизно можливий будинок, у якому можна було б розмістити хор, – де б ми не співали. Несли цю нашу пісню-історію в найглухіші закутини нашої нещасної, поневоленої України.”

Гастролювали і в Білорусії: Гродно, Ліда, Барановичі, Слуцьк, Слонім, Пінськ, Лунинець, Несвіж, Сарни. Об’їздили і всю Польщу (і це при тому, що репертуар складався виключно з українських пісень): Щецін, Слупськ, Ґдиня, Сопот, Ельблонґ, Ґрудзонязь, Бидґощ, Ґнєзно, Торунь, Познань, Варшава, Ловіч, Скерхнєвіце, Лодзь, Кротошин, Каліш, Радом, Скаржиско, Люблін, Холм, Грубешів, Замосьць, Ряшів (Жешув), Ярослав, Перемишль, Кросно, Санок, Ясло, Тарнів, Величка, Бохня, Краків, Новий Санч, Криниця, Хшанів, Катовиці, Битом, Сосновєц, Шамотули, Лєшно, Вроцлав, Кемпно.

На завершення своєї розповіді процитую ще дещо із спогадів Юлії Кархут: „… Всю душу свою вкладали в нашу чудову пісню, несли її в найглухіші закутини Галичини й Волині, Полісся і Підляшшя, а відтак і в Польщу. Не було ні одного великого міста та малих містечок в цілій Польщі, де б ми не виступали, де не лунала би наша українська по мистецьки виконана пісня…”

Важкий і водночас такий яскравий життєвий шлях нашої землячки, талановитої співачки і акторки завершився 1 листопада 2000 року. Похована Юлія Кархут на міському кладовищі у Старому Самборі.