вівторок, 22 вересня 2015 р.
суботу, 5 вересня 2015 р.
Корінні старосамбірські роди. Продовження (Частина 2)
Олександр Глінка
Корінні
старосамбірські роди
(продовження)
Львів 2015
* * * * *
Якось, блукаючи павутинням Інтернету, натрапив на одне дуже цікаве науково-історичне дослідження. Авторами цієї праці є Ігор Смуток 1 та Леонід Тимошенко 2. Стаття називається „Старий Самбір за інвентарем самбірського староства 1585 р.” Об’єктом цього дослідження став архівний документ з назвою „Inwentarz albo spisanie wszytkich i wszelakich dochodow pozytkow starostwa samborskiego... 1585” 3. Вже тільки одна назва цього документу надає деяке уявлення про його зміст. Автори дослідження проаналізували цей документ, дещо розтлумачили для пересічного читача, зробили та занотували деякі висновки. У своїй праці я не буду дублювати те, що вже зробили І. Смуток та Л. Тимошенко. Я торкнуся іншої теми, яку не зачепили науковці.
Документ написано в 1585 році. Мова запису – польська з деякими вставками на латинській. Звичайно, що мова і правопис відрізняється від сучасної польської мови. Не все було для мене зрозуміле. Тому я завʼязав листування з Ядвіґою Турчинською, яка проживає у Польщі. ЇЇ предки, як і предки її чоловіка, колись проживали на Старосамбірщині. У доробку Я. Турчинської є кілька історичних досліджень про власний родовід та родовід чоловіка. Вона з задоволенням зголосилась мені допомогти та ще й залучила до цієї справи спеціалістів, знавців старопольської мови. За що я їй дуже вдячний. Таким чином я отримав тлумачення окремих слів та висловів незрозумілих мені.
--------------
1 Ігор Смуток – кандидат історичних наук, доцент кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
2 Леонід Тимошенко – кандидат історичних наук, професор, декан історичного факультету, завідувач кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка.
3 Джерело: AGAD. – Archiwum Zamojskiego. – Sygn. 2978 “Inwentarz albo spisanie wszytkich i wszelakich dochodow pozytkow starostwa samborskiego... 1585”. – К. 32-49.
Документ, а точніше той його розділ, що стосується Старого Самбора умовно можна розділити на текстову частину і таблицю. Саме остання і стала обʼєктом мого дослідження. До таблиці введено список мешканців тогочасного міста, види податків та сума грошей, які кожен мав сплатити. Хоча „список мешканців” – це не є вірний вислів. Насправді це є список платників податків. Податки сплачувались з кожної хати (господарства). А в ролі платника податків виступав голова сімейства. В окремих випадках була записана вдова по чоловіку (Fedkowa – Федькова, Hrÿniowa – Гриньова, Iwassowa – Івасьова). Є ще одна категорія (Steczkowietha – Стецьковʼята, Makiszczetha – Макіщата, Klisczeta – Кліщата). Появу прізвиськ цього типу можна пояснити наступним чином. Після смерті голови сімейства ґрунт (господарство) ще не було офіційно розділене між дорослими членами сімʼї і писар записував всіх співвласників одним словом, утвореним від імені померлого голови сімейства або його прізвиська (по аналогії: жабенята, кошенята, дитинчата).
Загалом у списку записано більше півтори сотні осіб. Хотів би звернути Вашу увагу на один вельми цікавий факт. Як стверджують І. Смуток та Л. Тимошенко, на сьогоднішній час це є найдавніший документ (із відомих), у якому наведено перелік мешканців Старого Самбора. Нагадаю, що даний акт ревізії датовано 1585 роком!
І ще скажу кілька слів про сам документ „Inwentarz… starostwa samborskiego”. Інвентаризацію самбірської економії проводили писарі коронного скарбу Миколай Лодзинський і Станіслав Маковецький, які й створили даний документ. Ігор Смуток зазначає: „Прикметно, що весь інвентар також писаний двома почерками. Описи Старого і Нового міст належать одному писареві, однак невідомо, кому саме.”
Далі я опублікую вже згадуваний список мешканців Старого Міста (або Старого Самбора) із цього давнього історичного документа. Ліва колонка – це запис, максимально наближений до оригіналу. У правій – мій переклад, адаптований до сучасної української мови.
Osada Miesczan Starego Szambora thak w Rinku yako y w ulyczach
1. Licz …………………… Лич (?) або Лиць (?)
2. Klaskon ……………… Класконь (?)
3. Jurko Czidÿl ………….. Юрко Цідиль (Чідиль)
4. Karczmarsskie ...……… Карчмарські
5. Lukacz ……………… Лукач
6. Fliak …………………. Фляк
7. Drahusz ……………..... Драгуш
8. Lÿsz Czÿdÿlow ………. Лиш (Лесь?) Цидилів (син Цидиля)
9. Janowicz ……………… Янович (або син Яна)
10. Paweł ………………… Павло
11. Boszeruszetha ………… діти або нащадки Бошеруша (Бошера)
12. Chudzik ………………. Худзік
13. Sienko ……………….. Сенько
14. Luczka ………………. Лучка (?)
15. Steczko ………………. Стецько
16. Steczkowietha ……….. діти або нащадки Стецька
17. Alwith ………………. Альвіт (?)
18. Wieczek ……………… Віцик (?)
19. Dmitr …………………. Дмитро
20. Stasko ………………… Стасько
21. Ziethkowicz …………. Зеткович
22 Holodowietha ………… діти Холода (або з роду Холодів)
23. Kutrzuska …………….. Кутруська
24. Pudkowskа …………… Пудковська
25. Liesz Wacorkowicz …… Лєш[ко] Вацоркович
26. Maczyak ………….…. Мацяк
27. Woytek piekarz …….… Войтек (пекар)
28. Odwieszowskiey ……… Одвєшовський
29. Zanyowietha …………. діти Заня (або з роду Занів)
30. Motylka ……………… Мотилька
31. Jan Klossicz …………. Ян Клосіч
32. Boluszka ………...…… Болюшка
33. Burÿ ……………….… Бурий
34. Choma …………..…… Хома
35. Gula ………………… Юлія (або Джула, Гула)
36. Ihnath popadyn …..…. Ігнат (священик при церкві)
37. Hrycz masiow ………. Гриць Масів
38. Makarczetha ………… діти Макара (нащадки Макара)
39. Owanko ……………… Ованко
40. Hrycz Wastÿlcząth …… Гриць [з] Васильчат (з Васи́лькових)
41. Peruma ……………… Перума
42. Hrÿniowa …………….. Гриньова (жінка Гриня)
43. Hłybko ………………. Глибко
44. Matwiey …………….. Матвій
45. Hryniowicz ……….… Гриньович (або син Гриня)
46. Ambrozÿ …………… Амброзій
47. Steczowa …………… Стецьова (жінка Стеця)
48. Masiowietha ………… діти Мася (або з роду Масівих)
49. Czaba …………….… Чаба (Цаба)
50. Pieczowka ……….…. Печівка
51. Lukÿan ……………… Лукʼян
52. Kundrath ………….… Кіндрат
53. Hryczowa ……….… Грицьова (жінка Гриця)
54. Klokoczka …….…… Клокочка (Клокоцька)
Zarzeczanie post fluvium Dniestr
55. Lechavicz …………… Лехавич
56. Iwanko ……………... Іванко
57. KLÿm ……………... Клим
58. Jaczko ……………... Яцько
59. Hrÿcz Makarow …….. Гриць Макарів
60. Kecz Makarow …….. Кеч (?) Макарів
61. Kundrath …………. Кіндрат
62. Stebisczeta ………… діти Стефана (?)
63. Ivanko Waszilczath … Іванко [з] Васильчат
64. Lazor ………………. Лазор
65. Klisczeta …………… діти Кліща
66. Pawel Stankow ……. Павло Стан[ь]ків
67. Studennik …………. Студеник
68. Hrycz ……………… Гриць
69. Iwan ……………….. Іван
70. Stecz ……………… Стець
71. Jaremka …………… Яремка
72. Czyczetha ………… діти Циця (?)
73. Zyła ………………. Жила
74. Iwan Gemerdÿkow …. Іван [з] Джемердиків
75. Malyszeta ………….. діти Малого (?)
76. Makiszczetha ……... діти Макіша
77. Jaczko Zyblik ………. Яцько Зиблік
78. Iwanko Kowalcząth … Іванко [з] Ковальчат (з Ковальців)
79. Waskowa …………... жінка Васька́ (вдова по Ваську́)
80. Jaczko Strzilbycz …… Яцько Стрільбич
81. Andreÿ ……………. Андрій
82. Iwassowa …………. Івасьова (жінка Івася)
83. Bednarz …………... боднар
84. Wawrzek ………….. Ваврик
85. Lecz Czayczin …….. Лець (?) Чайчин (?)
86. Hrycz ……………… Гриць
87. Kassellanowskie …… Каселановські
88. Jurko ………………. Юрко
89. Lewko ……………... Левко
90. Stan ………………… Стан (Стань)
91. Cziczekowskiego …… Ціцековський
92. Czymbrza …………... Цимбра
93. Kawina …………….. Кавина
94. Fedkowa …………… Федькова (жінка Федька)
95. Krol ………………… Кріль
96. Steczko …………….. Стецько
97. Krymowa …………… жінка Крима (Кримовича)
98. Kunassowietha ……… діти Кунася
99. Drahusz …………….. Драгуш
100. Hlipko ……………... Глипко
101. Krymowicz ………… Кримович
102. Gulia ………………. Юлія (?)
103. Kuczurka …………... Кучурка
104. Janek Dubek ………... Яник Дубик
105. Stecz Kowal ………... Стець коваль (Коваль)
106. Steczkowietha …….. діти Стецька
107. Hrycz Justow ……… Гриць Юстів
108. Biernath …………… Бернат
109. Closzerusczeta …….. діти Клошеруса (?)
110. Ihnath ……………... Ігнат
111. Baty ……………… Батий
112. Klaszkon …………. Клашконь (?)
113. Hrycz Waselczath …. Гриць [з] Васильців
114. Jssaÿka …………… Ісайка (?)
Podszadkowie ktorzy rol niemaÿą czo po gr 1/6 daÿą
115. Hrycz Mielnik …….. Гриць мельник (Мельник)
116. Steczowa ………….. Стецьова (жінка Стеця)
117. Macziek Tkacz ……. Мацек ткач (Ткач)
118. Nastka ……………. Настка
119. Jan Dudek ………… Ян Дудик
120. BIernath …………… Бернат
121. Janek ……………… Яник
122. Stanislaw …….…..…. Станіслав
123. Czurylo …….……..… Цирило
124. Tereszko …….…..… Терешко
125. Krolyowicz ……...…. Крільович
126. Marczin Urbanow ..….. Мартин Урбанів
127. Urban ………………. Урбан
128. Drahuszowicz ………. Драгушович
129. Błozek …………...… Бложик
130. Grzesz juzkow …..…. Григор Юзьків
131. Gaweł …………..….. Ґавел (?)
132. Ihnath ……………… Ігнат
133. Wawko ……….….… Вавко
134. Macziek ………….... Мацик
135. Kristoph ………….… Христоф
136. Jurek …………….… Юрек (Юрко)
137. Motylowicz ……….. Мотильович
138. Choma Sseczkow ….. Хома Сецьків (?)
139. Siodlarz ……………. сідляр або ж римар
140. Jakub ……………… Якуб (Яків)
141. Iliasz ……………… Ілія
142. Marsal ………….…. Маршал
143. Korblowa ……….… Корбльова
144. Misko ………….….. Місько
145. Jakubowa …….…… Якубова (жінка Якова)
146. Paula …………….… Павліна
147. Zwiorek …………... Звірик
148. Ihnath Kował ….…... Ігнат коваль (Коваль)
149. Wassil ………….….. Василь
150. Czech ………….….. Чех
151. Zÿd …………….….. Жид
152. Macziek Derlienier ... Мацик Дерлінер
153. Kormanczetha …….. діти Кормана
154. Ihnatko …………….. Ігнатко
155. Iwan Kussnierz ……. Іван кушнір (Кушнір)
156. Byczikowa ………... Бицікова (жінка Биціка)
157. Ttrafor ……………... Трафор (?)
158. Ihnath Steczkow …… Ігнат Стецьків
159. Jaczko Zyblik ……… Яцько Зиблік
160. Stecz Drahusow …… Стець Драгушів
Перед тим, як розпочати детальний розгляд цього списку, хочу зробити одне застереження чи зауваження. Я не знаю, яку освіту отримали складачі цих актів (писарі коронного скарбу). Але точно впевнений, що філологічних студій в університетах вони не відвідували! Та, можливо, на той час ще не існувало якихось чітких правил орфографії. Писарі записували імена та прізвища людей не керуючись якимись загальними правилами правопису, а зі слуху. Тобто, як почув, так і записав. Зверніть увагу на наступі записи:
№ 40. Hrycz Wastÿlcząth …… Гриць [з] Васильчат (з Васи́лькових);
№ 63. Ivanko Waszilczath;
№ 113. Hrycz Waselczath.
Без сумніву, що у всіх випадках йдеться про одне й теж прізвисько. Але у всіх трьох випадках воно записано по різному! І це при тому, що запис вела одна й та ж людина (про це я згадував трохи раніше). Або ще приклад запису одного й того ж прізвища (прізвиська):
№ 2. Klaskon;
№ 112. Klaszkon.
І таких помилок у списку є багато. Описки зустрічаються не тільки в написаннях прізвищ (прізвиськ), але і в написанні імен. Добре, коли є з чим порівняти. Але коли прізвище зустрічається тільки раз у цьому списку. І де є гарантія, що написано воно вірно? Або ж навпаки – воно перекручене так, що не впізнаєш знайоме…
Переглянувши даний список відразу впадає в око те, що значна частина записів складається лише з одного імені:
№ 10. Paweł ………………… Павло;
№ 34. Choma ………….……. Хома;
№ 44. Matwiey ……………. Матвій;
№ 68. Hrycz ………….…… Гриць;
№ 69. Iwan ……..………….. Іван.
Загалом такі „однойменки” складають приблизно третину всього списку! А деякі з них у списку повторюються. У таких випадках могла виникнути плутанина. Але ж чому писар коронного скарбу (ревізор) не ідентифікував їх з допомогою прізвиська чи прізвища? Та тому, що їх просто ще не існувало! Нагадаю, що це був період початку утворення українських прізвищ в Галичині. Значна частина простих городян (а тим більше – селян) свого прізвища ще не мали. Цей процес у своїй масовості тільки зароджувався. Спочатку до людей „прилипало” якесь прізвисько, яке згодом переходило у прізвище. При цьому початкове прізвисько могло значно трансформуватись. І процес цей міг бути доволі довготривалим.
Та все ж багато тогочасних городян вже послуговувались прізвищами. Серед них ми бачимо багато прізвищ польського походження:
№ 25. Liesz Wacorkowicz …… Лєш[ко] Вацоркович;
№ 28. Odwieszowskiey ……… Одвєшовський;
№ 87. Kassellanowskie ………. Каселановські (Кашеляновські).
І цьому є просте пояснення. Наприкінці 16-го століття Галичина входила до складу польської держави. І хоча руське (українське) населення Старого Самбора у кількісному вимірі значно переважало, та все ж, майже всі посади у повітовому і міському уряді обіймали поляки (які належали до шляхти або були багатими городянами). А період утворення прізвищ у середовищі шляхти (як польської, так і української) та інших багатих чиновників і землевласників розпочався набагато раніше.
А тепер на прикладі цього списку спробуємо прослідкувати процес утворення прізвиськ. Розлянемо наступні записи:
№ 3. Jurko Czidÿl ………….. Юрко Цідиль (Цидиль, Чідиль);
№ 8. Lÿsz Czÿdÿlow ………. Лиш (Лесь?) Цидилів (син Цидиля);
№ 15. Steczko ………………. Стецько;
№ 158. Ihnath Steczkow ……... Ігнат Стецьків (син Стецька);
№ 106. Steczkowietha ………. Стецьковʼята (діти Стецька);
№ 7. Drahusz …………….... Драгуш (імʼя румунського походж.);
№ 160. Stecz Drahusow ……… Стець Драгушів;
№ 128. Drahuszowicz ……….. Драгушович.
У перших двох рядках бачимо прізвисько Цидиль і Цидилів. Тут „Цидилів” означає: син Циделя і його жінки, тобто – „Цидилів син”. У цьому випадку „Цидилів” – родовий відмінок множини. Аналогічно і в наступних парах: Стецько – Стецьків, Драгуш – Драгушів. Тому сучасне прізвище Стецьків і аналогічне прізвисько з нашого списку – трошки різні речі. До сучасного прізвища „Стецьків” треба ставити запитання „хто?”, до нашого варіанту скоріше підійде запитання „чий?” (присвійний прикметник). І якби писар замість „Ігнат Стецьків” записав „Ігнат Стецька” – це не було би помилкою. Ще одним підтвердженням сказаного є одночасне існування багатьох форм прізвиська від цього імені, зокрема такої, як „Стецьковʼята” (діти або нащадки Стецька). Причини появи прізвиськ такого типу я вже пояснював у цьому дослідженні. І останній запис – Драгушович. Це також похідна форма від імені утворена з допомогою суфікса -ович (-евич), і буквально означає „син Драгуша” (це як у нас у кожного в паспорті: по батькові).
Спробуємо об’єднати деякі із вже згаданих прізвиськ та інші, схожі за утворенням, в одну доволі велику групу. Стецьків, Драгушів, Масів (від імені Мась, яке сьогодні вийшло з ужитку), Макарів, Янович, Гриньович, Лехович, Стецьковʼята, Макарчата, Васильчата. Все це є прізвиська патронімічного походження. Вони утворюються від імені батька. Якщо в хаті поряд з дітьми вже проживали дорослі внуки, а їхній дід ще був живим, то прізвисько від імені діда могло перейти також на внуків. Важливою характеристикою цих прізвиськ була їх недовговічність. Ось що з цього приводу пише Ігор Смуток у своїй статті „Виникнення та використання прізвиськ серед шляхти Турківщини у XVI-XVIII ст.”:
„Ще однією властивістю прізвиськ на початковому етапі їхнього функціонування була часова обмеженість побутування того чи іншого прізвиська одним поколінням. Оскільки основним їхнім завданням було вказати місце особи в системі родинних зв’язків, щойно останні зазнавали змін – а це відбувалося в кожному наступному поколінні – відбувалася заміна одних прізвиськ на інші. Нові, як і попередні, як правило, утворювалися від імен батьків.”
Це означає, наприклад, що діти Гриця Макаріва могли вже зватись Грицівими або Грицевичами. Та все ж на якомусь певному етапі окремі прізвиська патрономічного походження могли також і „вкорінюватись” (передаваючись від дітей до внуків, від внуків до правнуків і т.д.) та переходити у статус прізвища. Це не відбувалось водночас для всіх таких випадків, а розтягувалось у межах десятиліть і століть.
У тій же статті Ігор Смуток зазначає: „… на цьому етапі прізвиська непатронімічного походження виявилися більш стійкими й суттєво потіснили прізвиська, похідні від імен”. І цьому є своє пояснення. Імен, якими послуговувалось місцеве населення на той час, було всього кілька десятків. Серед них популярними були не більше десятка імен. Можливість утворення великої кількості прізвиськ патрономіччного походження значно знижувалась. Безпомилково ідентифікувати городян стає дуже проблематично. Зате іменників та прикметників в українській мові налічується безмежна кількість! А, отже, є величезний вибір:
№ 6. Fliak …………………. Фляк;
№ 12. Chudzik ………………. Худзік;
№ 33. Burÿ ……………….…. Бурий;
№ 43. Hłybko ………………. Глибко;
№ 73. Zyła …………………. Жила;
№ 95. Krol ………………… Кріль.
Існує ще одна категорія записів:
№ 36. Ihnath popadyn przi czerkwy … Ігнат (священик при церкві);
№ 83. Bednarz ……………...…... боднар;
№ 139. Siodlarz ……………………. сідляр або ж римар;
№ 27. Woytek piekarz …….…..… Войтек пекар;
№ 105. Stecz Kowal …………..…... Стець коваль (Коваль);
№ 117. Macziek Tkacz ……………. Мацек ткач (Ткач);
№ 155. Iwan Kussnierz …………... Іван кушнір (Кушнір).
Зазначу, що священик належав до тієї категорії городян, які на той час вже мали (або могли би мати) власне прізвище. Та з якоїсь причини писар коронного скарбу вказує лише його ім’я та сан (Ігнат руський священик при церкві). А у наступних двох випадках ревізор записує людину лише по її професії, не вказуючи ні імені, ні прізвища (боднар, сідляр). Ці ремісничі професії не були такими вже й рідкісними, але для тогочасного Старого Самбора, мабуть, було достатньо по одному такому реміснику на все місто. Тому, коли мова йшла про боднара, всі городяни знали, про кого саме говорять. Хоча не виключаю можливості того, що Боднар це є прізвище. Але на мою думку – це малоймовірно.
Далі у попередньому списку йдуть представники більш поширених у місті професій (пекар, коваль, ткач, кушнір). Тому писар поряд з професією вказує також і ім’я. Знову ж таки можна сказати, що Коваль, Ткач, і Кушнір є прізвищами. Але враховуючи загальну манеру ведення записів ревізорами – це все-таки є позначенням професії даної людини. Про таку тенденцію свідчать і наступні два записи, у яких писар вказує на походження людини, не зазначуючи ані імені, ані прізвища:
№ 150. Czech ………….…... Чех;
№ 151. Zÿd …………….…... Жид;
№ 80. Jaczko Strzilbycz …… Яцько Стрільбич.
В останньому записі поруч з іменем, очевидно, вказано місце, де раніше проживав цей Яцько (або проживали його батьки).
Мабуть, у Вас склалось враження, що аналізуючи увесь список городян Старого Самбора 1585 року, я відірвався від основної теми – пошуку корінних старосамбірських родів. Але це не так. Спробую дещо прояснити. Візьмемо, до прикладу, прізвище Фляк. Воно часто зустрічається в Галичині, зокрема на Старосамбірщині. Можливо, сьогодні у Старому Самборі проживають люди з таким прізвищем. Та віднести їх до категорії корінних родів ми не можемо. Бо у період з 1752 року до початку 20-го століття у місті не було жодного мешканця, який був би носієм цього прізвища (дивіться першу частину цього мого дослідження). Це саме стосується і ще кількох прізвищ, наведених у загальному списку.
Хотілось би якось привʼязати запис № 71. Jaremka до сучасного прізвища Ярема. Та у цьому випадку ми навіть не знаємо, що тут записано: чи це прізвисько, чи це прізвище, чи це ім’я. Тому у даному випадку я не буду робити ніяких висновків.
Доволі цікавим є наступний запис:
№ 156. Byczikowa ………... Бицікова (жінка Биціка).
Можливо, це треба читати, як Бичикова, тобто вдова по Бичику. Щось схоже до Бущака. Але знову ж таки: у цьому випадку запитань більше, ніж відповідей. Якщо би був ще якийсь схожий запис. Але… Тому й тут я не буду робити поспішних висновків.
На превеликий жаль список городян Старого Самбора 1585 року виявився не таким вже знайомим, як очікувалось!
Та все ж таки! Не все тут так безнадійно!
Подивимось на наступні два записи:
№ 77. Jaczko Zyblik ………. Яцько Зиблік;
№ 159. Jaczko Zyblik ………. Яцько Зиблік.
Хоча імʼя та прізвище співпадають стовідсотково, але тут мова йде про двох різних людей. Господарства у них були різні і податки вони сплачували також різні. Один з них мешкав за рікою (за Дністром), місце проживання другого не вказано.
В 2001 році вийшла в світ моя найбільша і найглибша дослідницька праця „Книга памяті і буття роду твого. Нащадкам”. Це є генеалогічне дослідження багатьох корінних родів Старого Самбора. Працював я над цією книгою близько десяти років. А після цього ще чотири рази переписував її, доповнював та виправляв. За весь цей час я „проштудіював” багато науково-дослідницької літератури, зокрема в якій йшлося про принципи утворення українських прізвищ. А ще спілкувався з багатьма старшими людьми, яких сьогодні вже нема з нами. Зібрав і записав усі легенди і версії стосовно походження придомку Зіблик та зробив наступний висновок:
„… Як би там не було, але всі ці версії зводяться до одного: був собі чоловік на ім’я (прізвище чи прізвисько) Зибель (Зібель) або Зиблик (Зіблик) від імені якого і утворився придомок Зиблікевичі.”
І ось через півтора десятка років цей мій заключний висновок отримав документальне підтвердження. Ще хотів би зауважити, що прізвище Зиблікевич та прізвисько Зиблік є дуже рідкісними і можна сказати є автохтонними для Старого Самбора. Тому говорити про якийсь там збіг – просто некоректно.
А тепер подивимось на ще один запис:
№ 74. Iwan Gemerdÿkow …. Іван [з] Джемердиків.
Як і у випадку з Стецьків слово Gemerdÿkow є присвійний прикметник. Якщо його записати у називному відмінку однини – вийде Gemerdÿk. А це є не що інше, як сучасне прізвище Шемердяк. Як і прізвище Зиблікевич, прізвище Шемердяк є дуже рідкісним і є автохтонним для Старого Самбора. До цього прізвища важко знайти якесь схоже по звучанню і написанню.
Ну а тепер настав час зробити якісь висновки. Перше, що я хотів би відзначити, це те, що площа Ринок в 1585 році вже існувала. Подивимося на заголовок до списку мешканців Старого Самбора:
Osada Miesczan Starego Szambora thak w Rinku yako y w ulyczach
(поселення городян Старого Самбора, як на Ринку, так і у вулицях).
І хоча це більшою мірою стосується інших моїх досліджень з історії Старого Самбора, але це є надзвичайно важливим документальним підтвердженням існування площі вже у той час (1585 рік). В одній зі своїх праць я висловив припущення, що площі Ринок у Старому Самборі не менше, як 600 років! Правда, вирахувана цифра ще трохи не дотягує до 600. Та я думаю, що з часом віднайду і більш давні документи про існування Ринкової площі у Старому Самборі.
І основне. Знайдено документальні підтвердження того, що предки Зиблікевичів та Шемердяків в 1585 році вже проживали у Старому Самборі!
Але я не хотів би розчаровувати представників інших корінних родів Старого Самбора. Адже серед тих Іванів, Гриців, Яцьків, Павлів, Дмитрів, Кіндратів та Василів напевно що були предки Вовчиків, Волосянських, Бущаків, Кінчиків, Лінинських, Сенетів, Сольчаників, Сиґеричів, Скипакевичів, Тисовських, Яремів та інших. Тільки потрібно ще добре пошукати…
Тому працю над цією темою я ще не згортаю. Буду шукати нові документи. Буду їх вивчати, опрацьовувати і знову доповнювати своє дослідження „Корінні старосамбірські роди”.
№ 25. Liesz Wacorkowicz …… Лєш[ко] Вацоркович;
№ 28. Odwieszowskiey ……… Одвєшовський;
№ 87. Kassellanowskie ………. Каселановські (Кашеляновські).
І цьому є просте пояснення. Наприкінці 16-го століття Галичина входила до складу польської держави. І хоча руське (українське) населення Старого Самбора у кількісному вимірі значно переважало, та все ж, майже всі посади у повітовому і міському уряді обіймали поляки (які належали до шляхти або були багатими городянами). А період утворення прізвищ у середовищі шляхти (як польської, так і української) та інших багатих чиновників і землевласників розпочався набагато раніше.
А тепер на прикладі цього списку спробуємо прослідкувати процес утворення прізвиськ. Розлянемо наступні записи:
№ 3. Jurko Czidÿl ………….. Юрко Цідиль (Цидиль, Чідиль);
№ 8. Lÿsz Czÿdÿlow ………. Лиш (Лесь?) Цидилів (син Цидиля);
№ 15. Steczko ………………. Стецько;
№ 158. Ihnath Steczkow ……... Ігнат Стецьків (син Стецька);
№ 106. Steczkowietha ………. Стецьковʼята (діти Стецька);
№ 7. Drahusz …………….... Драгуш (імʼя румунського походж.);
№ 160. Stecz Drahusow ……… Стець Драгушів;
№ 128. Drahuszowicz ……….. Драгушович.
У перших двох рядках бачимо прізвисько Цидиль і Цидилів. Тут „Цидилів” означає: син Циделя і його жінки, тобто – „Цидилів син”. У цьому випадку „Цидилів” – родовий відмінок множини. Аналогічно і в наступних парах: Стецько – Стецьків, Драгуш – Драгушів. Тому сучасне прізвище Стецьків і аналогічне прізвисько з нашого списку – трошки різні речі. До сучасного прізвища „Стецьків” треба ставити запитання „хто?”, до нашого варіанту скоріше підійде запитання „чий?” (присвійний прикметник). І якби писар замість „Ігнат Стецьків” записав „Ігнат Стецька” – це не було би помилкою. Ще одним підтвердженням сказаного є одночасне існування багатьох форм прізвиська від цього імені, зокрема такої, як „Стецьковʼята” (діти або нащадки Стецька). Причини появи прізвиськ такого типу я вже пояснював у цьому дослідженні. І останній запис – Драгушович. Це також похідна форма від імені утворена з допомогою суфікса -ович (-евич), і буквально означає „син Драгуша” (це як у нас у кожного в паспорті: по батькові).
Спробуємо об’єднати деякі із вже згаданих прізвиськ та інші, схожі за утворенням, в одну доволі велику групу. Стецьків, Драгушів, Масів (від імені Мась, яке сьогодні вийшло з ужитку), Макарів, Янович, Гриньович, Лехович, Стецьковʼята, Макарчата, Васильчата. Все це є прізвиська патронімічного походження. Вони утворюються від імені батька. Якщо в хаті поряд з дітьми вже проживали дорослі внуки, а їхній дід ще був живим, то прізвисько від імені діда могло перейти також на внуків. Важливою характеристикою цих прізвиськ була їх недовговічність. Ось що з цього приводу пише Ігор Смуток у своїй статті „Виникнення та використання прізвиськ серед шляхти Турківщини у XVI-XVIII ст.”:
„Ще однією властивістю прізвиськ на початковому етапі їхнього функціонування була часова обмеженість побутування того чи іншого прізвиська одним поколінням. Оскільки основним їхнім завданням було вказати місце особи в системі родинних зв’язків, щойно останні зазнавали змін – а це відбувалося в кожному наступному поколінні – відбувалася заміна одних прізвиськ на інші. Нові, як і попередні, як правило, утворювалися від імен батьків.”
Це означає, наприклад, що діти Гриця Макаріва могли вже зватись Грицівими або Грицевичами. Та все ж на якомусь певному етапі окремі прізвиська патрономічного походження могли також і „вкорінюватись” (передаваючись від дітей до внуків, від внуків до правнуків і т.д.) та переходити у статус прізвища. Це не відбувалось водночас для всіх таких випадків, а розтягувалось у межах десятиліть і століть.
У тій же статті Ігор Смуток зазначає: „… на цьому етапі прізвиська непатронімічного походження виявилися більш стійкими й суттєво потіснили прізвиська, похідні від імен”. І цьому є своє пояснення. Імен, якими послуговувалось місцеве населення на той час, було всього кілька десятків. Серед них популярними були не більше десятка імен. Можливість утворення великої кількості прізвиськ патрономіччного походження значно знижувалась. Безпомилково ідентифікувати городян стає дуже проблематично. Зате іменників та прикметників в українській мові налічується безмежна кількість! А, отже, є величезний вибір:
№ 6. Fliak …………………. Фляк;
№ 12. Chudzik ………………. Худзік;
№ 33. Burÿ ……………….…. Бурий;
№ 43. Hłybko ………………. Глибко;
№ 73. Zyła …………………. Жила;
№ 95. Krol ………………… Кріль.
Існує ще одна категорія записів:
№ 36. Ihnath popadyn przi czerkwy … Ігнат (священик при церкві);
№ 83. Bednarz ……………...…... боднар;
№ 139. Siodlarz ……………………. сідляр або ж римар;
№ 27. Woytek piekarz …….…..… Войтек пекар;
№ 105. Stecz Kowal …………..…... Стець коваль (Коваль);
№ 117. Macziek Tkacz ……………. Мацек ткач (Ткач);
№ 155. Iwan Kussnierz …………... Іван кушнір (Кушнір).
Зазначу, що священик належав до тієї категорії городян, які на той час вже мали (або могли би мати) власне прізвище. Та з якоїсь причини писар коронного скарбу вказує лише його ім’я та сан (Ігнат руський священик при церкві). А у наступних двох випадках ревізор записує людину лише по її професії, не вказуючи ні імені, ні прізвища (боднар, сідляр). Ці ремісничі професії не були такими вже й рідкісними, але для тогочасного Старого Самбора, мабуть, було достатньо по одному такому реміснику на все місто. Тому, коли мова йшла про боднара, всі городяни знали, про кого саме говорять. Хоча не виключаю можливості того, що Боднар це є прізвище. Але на мою думку – це малоймовірно.
Далі у попередньому списку йдуть представники більш поширених у місті професій (пекар, коваль, ткач, кушнір). Тому писар поряд з професією вказує також і ім’я. Знову ж таки можна сказати, що Коваль, Ткач, і Кушнір є прізвищами. Але враховуючи загальну манеру ведення записів ревізорами – це все-таки є позначенням професії даної людини. Про таку тенденцію свідчать і наступні два записи, у яких писар вказує на походження людини, не зазначуючи ані імені, ані прізвища:
№ 150. Czech ………….…... Чех;
№ 151. Zÿd …………….…... Жид;
№ 80. Jaczko Strzilbycz …… Яцько Стрільбич.
В останньому записі поруч з іменем, очевидно, вказано місце, де раніше проживав цей Яцько (або проживали його батьки).
Мабуть, у Вас склалось враження, що аналізуючи увесь список городян Старого Самбора 1585 року, я відірвався від основної теми – пошуку корінних старосамбірських родів. Але це не так. Спробую дещо прояснити. Візьмемо, до прикладу, прізвище Фляк. Воно часто зустрічається в Галичині, зокрема на Старосамбірщині. Можливо, сьогодні у Старому Самборі проживають люди з таким прізвищем. Та віднести їх до категорії корінних родів ми не можемо. Бо у період з 1752 року до початку 20-го століття у місті не було жодного мешканця, який був би носієм цього прізвища (дивіться першу частину цього мого дослідження). Це саме стосується і ще кількох прізвищ, наведених у загальному списку.
Хотілось би якось привʼязати запис № 71. Jaremka до сучасного прізвища Ярема. Та у цьому випадку ми навіть не знаємо, що тут записано: чи це прізвисько, чи це прізвище, чи це ім’я. Тому у даному випадку я не буду робити ніяких висновків.
Доволі цікавим є наступний запис:
№ 156. Byczikowa ………... Бицікова (жінка Биціка).
Можливо, це треба читати, як Бичикова, тобто вдова по Бичику. Щось схоже до Бущака. Але знову ж таки: у цьому випадку запитань більше, ніж відповідей. Якщо би був ще якийсь схожий запис. Але… Тому й тут я не буду робити поспішних висновків.
На превеликий жаль список городян Старого Самбора 1585 року виявився не таким вже знайомим, як очікувалось!
Та все ж таки! Не все тут так безнадійно!
Подивимось на наступні два записи:
№ 77. Jaczko Zyblik ………. Яцько Зиблік;
№ 159. Jaczko Zyblik ………. Яцько Зиблік.
Хоча імʼя та прізвище співпадають стовідсотково, але тут мова йде про двох різних людей. Господарства у них були різні і податки вони сплачували також різні. Один з них мешкав за рікою (за Дністром), місце проживання другого не вказано.
В 2001 році вийшла в світ моя найбільша і найглибша дослідницька праця „Книга памяті і буття роду твого. Нащадкам”. Це є генеалогічне дослідження багатьох корінних родів Старого Самбора. Працював я над цією книгою близько десяти років. А після цього ще чотири рази переписував її, доповнював та виправляв. За весь цей час я „проштудіював” багато науково-дослідницької літератури, зокрема в якій йшлося про принципи утворення українських прізвищ. А ще спілкувався з багатьма старшими людьми, яких сьогодні вже нема з нами. Зібрав і записав усі легенди і версії стосовно походження придомку Зіблик та зробив наступний висновок:
„… Як би там не було, але всі ці версії зводяться до одного: був собі чоловік на ім’я (прізвище чи прізвисько) Зибель (Зібель) або Зиблик (Зіблик) від імені якого і утворився придомок Зиблікевичі.”
І ось через півтора десятка років цей мій заключний висновок отримав документальне підтвердження. Ще хотів би зауважити, що прізвище Зиблікевич та прізвисько Зиблік є дуже рідкісними і можна сказати є автохтонними для Старого Самбора. Тому говорити про якийсь там збіг – просто некоректно.
А тепер подивимось на ще один запис:
№ 74. Iwan Gemerdÿkow …. Іван [з] Джемердиків.
Як і у випадку з Стецьків слово Gemerdÿkow є присвійний прикметник. Якщо його записати у називному відмінку однини – вийде Gemerdÿk. А це є не що інше, як сучасне прізвище Шемердяк. Як і прізвище Зиблікевич, прізвище Шемердяк є дуже рідкісним і є автохтонним для Старого Самбора. До цього прізвища важко знайти якесь схоже по звучанню і написанню.
Ну а тепер настав час зробити якісь висновки. Перше, що я хотів би відзначити, це те, що площа Ринок в 1585 році вже існувала. Подивимося на заголовок до списку мешканців Старого Самбора:
Osada Miesczan Starego Szambora thak w Rinku yako y w ulyczach
(поселення городян Старого Самбора, як на Ринку, так і у вулицях).
І хоча це більшою мірою стосується інших моїх досліджень з історії Старого Самбора, але це є надзвичайно важливим документальним підтвердженням існування площі вже у той час (1585 рік). В одній зі своїх праць я висловив припущення, що площі Ринок у Старому Самборі не менше, як 600 років! Правда, вирахувана цифра ще трохи не дотягує до 600. Та я думаю, що з часом віднайду і більш давні документи про існування Ринкової площі у Старому Самборі.
І основне. Знайдено документальні підтвердження того, що предки Зиблікевичів та Шемердяків в 1585 році вже проживали у Старому Самборі!
Але я не хотів би розчаровувати представників інших корінних родів Старого Самбора. Адже серед тих Іванів, Гриців, Яцьків, Павлів, Дмитрів, Кіндратів та Василів напевно що були предки Вовчиків, Волосянських, Бущаків, Кінчиків, Лінинських, Сенетів, Сольчаників, Сиґеричів, Скипакевичів, Тисовських, Яремів та інших. Тільки потрібно ще добре пошукати…
Тому працю над цією темою я ще не згортаю. Буду шукати нові документи. Буду їх вивчати, опрацьовувати і знову доповнювати своє дослідження „Корінні старосамбірські роди”.
Підписатися на:
Дописи (Atom)