четвер, 3 грудня 2015 р.

Старий Самбір без ратуші

Олександр  Глінка




Старий Самбір

без ратуші





*          *          *          *          *

  


Минуло вже понад століття з того часу, як Старий Самбір втратив чи не найголовнішу свою візитівку – міську ратушу. Згоріла вона у масштабній пожежі напередодні Першої світової війни в 1914 році. Вже давно не має тих людей, які бачили цю ратушу, які щоденно проходили повз неї у своїх буденних справах. Залишилося хіба що з десяток фотографічних зображень цієї величної і унікальної для нашого міста споруди…
Переглядаючи якось у Інтернеті електронні архіви, я натрапив на одну замітку в американській україномовній газеті "Свобода" від 8 серпня 1914 року. У ній повідомлялось про пожежу у Старому Самборі, що сталася 18 липня 1914 року. Саме у тому вогні й згоріла міська ратуша. Процитую докладно текст цієї замітки:

„ОГНЬ В ГАЛИЦЬКІМ МІСТІ.   Пожежа в Старім Самборі вибухла дня 18 минулого місяця в домі Тисовського й обняла цілу часть міста. З трудом вгашено огонь, що тривав цілу годину, а ще й рано тліло пожарище. Згоріло 23 доми з господарськими забудуванями. Згорів також ратуш з усіми актами. Була обезпечена лише часть домів.”


Фотокопію цієї замітки я виставив в Інтернеті, де вона набула деякого резонансу. Свій коментар до замітки надав також і професор Михайло Кріль (завідуючий кафедри Історії Центральної та Східної Європи Львівського національного університету імені Івана Франка). Він навів уривки зі статті про пожежу в Старому Самборі, яка була надрукована у польськомовній газеті „Наддністрянин”, що на той час виходила у Самборі.
У доробку Михайла Кріля є стаття „Один день в історії Старого Самбора”. У цій праці автор розмістив повний текст публікації (у власному перекладі з польської мови) із газети „Наддністрянин” про пожежу та надав свої коментарі до цієї газетної публікації. У цій же праці Михайло Кріль зазначив: „За наведеними в ній (газетній статті – О.Г.)  даними пожежа почалася надвечір 21 червня”.
Таким чином у нас з’явилися дві різні дати початку великої пожежі у Старому Самборі, що сталася в 1914 році напередодні Першої світової війни (18 липня та 21 червня). Без сумніву, що у обох газетних публікаціях мова йде про одну й ту ж пожежу, позаяк двох великих пожеж влітку того року у Старому Самборі не було! Але яка з тих дат є вірною?
Спробую дати відповідь на це запитання. Для цього проаналізуємо обидві замітки. У американській україномовній газеті „Свобода” замітка про пожежу в Старому Самборі зовсім невеличка і дата згадується лише один раз. А це, у свою чергу, збільшує вірогідність якоїсь помилки, можливо, технічної редакційної при наборі. Ще до цього можна додати недосконалість інформаційних комунікацій, які існували на початку 20-го століття. Адже відстань від Старого Самбора до Сполучених Штатів зовсім не така, як до Самбора.
Тепер розглянемо статтю, надруковану в самбірській газеті „Наддністрянин”. Це є доволі велика стаття, у якій кореспондент газети описує свої враження від побаченого, а також наводить інформацію, надану свідками цієї трагедії. У другій частині статті автор надає список потерпілих, а також збитки нанесені пожежею їхнім будинкам  та господарствам.
На жаль, я не тримав у руках цього номеру газети, тому повністю покладаюся на текст цієї статті у перекладі професора Михайла Кріля.  Я не буду передруковувати всю статтю, лише наведу ті уривки з тексту, що стосуються дати цієї трагедії:

„КАТАСТРОФІЧНА ПОЖЕЖА В СТАРОМУ САМБОРІ.
21 вівторка цього місяця пів на п’яту після обіду мешканців Самбора застала звістка, що розташований на відстані двох з половиною миль Старий Самбір весь охоплений полум’ям.
… В середу зранку о 9.42 кореспондент  поїхав на місце пригоди і ось, що він пише: „Доїжджаємо до Старого Самбора. Над містом нависає зловісний блакитний дим, що вгорі зливається в якийсь сірий туман і повільно зникає в синяві. Потяг зупиняється. Вистрибуємо з вагона і мчимо чим дужче до міста”.
… За інформацією, наданою п. бурґомістром, вогонь почався 21 вівторка о 5 годині після обіду в хаті Миколая Тисовського, правдоподібно через погано збудований комин і миттєво перекинувся на всі сусідні хати. Відбулося це так швидко, що мешканці ледве самі встигли вибігти і не мали часу на рятунок майна. Пожежа найбільшого розмаху досягла близько 9 г. вечора. Жар був настільки великий, що ратуша і сусідні кам’яниці, крім бляшаного покриття, сполум’яніли.
… Пожежу припинено вранці о 4 год. 22 дня цього місяця…

Як бачимо, у тексті цієї статті число 21 зустрічається неодноразово, а також згадується наступний день – число 22. Очевидно, що тут якась механічна помилка закрастися вже не могла. Також бачимо, що кореспондент газети не вказує місяць, лише зазначає: „21 вівторка цього місяця”. І тільки у своїх коментарях до цієї статті Михайло Кріль всього один раз згадує місяць червень. Таким чином не виникає жодних сумнівів, що пожежа розпочалася саме 21 числа. Але якого місяця? Я не думаю, що професор Михайло Кріль міг припуститися якоїсь помилки у визначені місяця. Але не виключаю, що й тут також могла закрастися якась механічна або редакційна помилка.
Є один спосіб встановити точну дату пожежі – знайти інформацію ще у якійсь тогочасній газеті або у архівних документах. Для цього потрібно надовго засісти в історичних архівах Львова та перерити цілу кіпу старих газет чи паперів…  Але є ще один набагато простіший спосіб. Це можна зробити вдома, не відходячи від комп’ютера! Та перед цим я повинен надати Вам коротку історичну довідку.
На заміну юліанському календарю в 1582 році у багатьох європейських країнах запровадили григоріанський календар (за яким ми живемо і сьогодні). На початку 20-го століття цим календарем користувались майже всі країни Європи (за винятком Росії, Болгарії, Сербії та Греції). Також послуговувались тим календарем і у США, Канаді та й у більшості країн світу. Галичина, яка входила до складу Речі Посполитої, а з 1772 року до складу Австро-Угорської імперії – також з давніх часів користувалася григоріанським календарем. Тому всі події і дати, які відбувались чи записані у документах та друкованій періодиці Галичини, Європи та Америки не потребують ніяких арифметичних дій (на відміну від російських архівів того часу, де треба враховувати різницю у 13 днів).
А тепер ближче до діла. У багатьох користувачів ПК є невеличкі такі програмки, які переважно називаються „Вічний календар”. З допомогою таких програмок можна встановити, який день тижня був (буде) конкретного числа, місяця та року, чи то в минулому, чи у майбутньому, по григоріанському календарю чи по юліанському! Давайте ще раз звернемось до даної публікації в „Наддністрянині”.  Кореспондент газети неодноразово поряд з цифрою 21 вказує день – вівторок, а також згадує наступний день – середу. Таким чином, не викликає сумнівів, що пожежа розпочалась саме у  вівторок 21 числа! Тепер звіримо це у „Вічному календарі”.  Але для повної впевненості перевіримо всі можливі комбінації дат з цифрами 18 і 21 та місяцями: червнем  та  липнем.  І через якусь мить у нас є відповідь!  Маємо лише один збіг:  вівторок  21-го  липня  1914  року!

 Саме у цей день о пʼятій годині по обіді й розпочалась пожежа, яка знищила 23 будинки, у томі числі і найголовнішу архітектурну візитівку Старого Самбора – міську ратушу…



P.S.   Нещодавно я зустрівся з професором Михайлом Крілем. Серед інших питань ми обговорили і цю тему. Пан Михайло погодився з моїми висновками та зазначив, що у своїй праці „Один день в історії Старого Самбора” не ставив за мету встановити точний день початку пожежі у Старому Самборі влітку 1914 року, лише хотів довести до читача про перебіг подій у той день та надати загальну характеристику економічного, культурного життя та етнорелігійної ситуації у тогочасному Старому Самборі...


Допис, зроблений в 2016 році.

На початку 2016 року я таки „добрався” до вже згадуваної самбірської польськомовної газети „Наддністрянин”.


У 20 номері газети від 26 липня 1914 року на 2-ій сторінці надрукована ця сама стаття про катастрофічну пожежу у Старому Самборі.


Починається стаття наступними словами: 
„У вівторок дня 21 цього місяця (bm - bieżącego miesiąca – О.Г.)  о годині пів п"ятої пополудню…”

А це і є стовідсотковим підтвердженням правильності висновків попереднього мого дослідження.