четвер, 5 липня 2012 р.

Місто з минулого. Частина 1.




 Олександр Глінка

   

Місто

з минулого




Львів 2009 – 2012



 *    *    *    *    *


Старий  Самбір  у  фотографіях


Кінець ХІХ – початок ХХ століття



У вік розвитку комп’ютерних і космічних технологій, у вік Інтернету з’явилась можливість отримати інформацію і матеріали про які раніше і не міг мріяти.  А  на речі, які були відомі раніше, тепер можна подивитись  по новому і навіть зробити їх переоцінку!
Саме тому, сьогодні у 2009 році, я вирішив зробити деякий аналіз на основі порівняння фотографій кінця ХІХ – початку ХХ століття з фотографіями сучасного міста. Для виконання цього завдання потрібно трошки знань з математики, геометрії, розуміння законів перспективи у фотографії, а ще потрібно багато бажання, терпіння та вільного часу. Звичайно ж, переобтяжувати шановного читача якимись математичними розрахунками я не буду, бо для Вас цікавим буде кінцевий результат. Прочитавши дану книгу, Ви, мабуть, пізнаєте щось нове, відкриєте для себе цей таємничий фантом давнього міста. А, може, переглядаючи ці світлини з минулого, побачите і себе серед цих стін, будівель і вулиць!
Перші чотири світлини, розміщені у моїй книзі, є найбільш характерними і впізнаваними для Старого Самбора. Тому можуть слугувати його сучасною візитівкою! Навіть незважаючи на те, що ніхто з сучасників ніколи не бачив цю площу такою!  Не має уже тих людей у Старому Самборі, які бачили ратушу на власні очі. Майже не залишилось і тих будинків. Але це Місто з минулого не може зникнути назавжди. Воно повинно навічно залишитись у людській пам’яті, у нашій свідомості, у нашій уяві.  Для цього й написана моя книга…
А для тих, хто не чув про таке місто, скажу, що Старий Самбір є одним з найдавніших міст Підкарпаття. Воно набагато древніше, аніж Львів, Холм чи Самбір. Та, нажаль, історія його є і найменш дослідженою…
Все це був вступ, а далі читайте про хід моїх досліджень більш детально і з конкретними фактами.

Основною темою мого дослідження є міська ратуша і прилегла до неї площа, яка сьогодні називається площею Ринок. А також всі будівлі довкола цієї площі. 
Скажу чесно, що і я до цього часу помилявся у визначенні точного місця, де стояла Старосамбірська міська ратуша. Але тепер зі стовідсотковою впевненістю можу вказати місце, де вона була колись збудована! Щоб вирахувати місцеположення давньої ратуші я взяв дві різні початкові точки відліку: одну з південного боку від ратуші, іншу – з північного. І вже при замірах на місцевості результат між першим і  другим  обчисленням  відрізнявся  всього-на-всього  на  0,5  метра! Скажу також, що для об’єктивності проведення замірів на місцевості, я залучив сторонніх людей, мешканців Старого Самбора.


А для початку уважно розглянемо  Фото 1  на якому зображено ринкову площу Старого Самбора в 1910 році. Тепер позначимо деякі об’єкти (будівлі) на цій світлині (Фото 5).

         Почнемо розгляд з будинку, який я позначив літерою Б”. На цьому будинку я відмічу дві характерні деталі: фриз або карниз цього будинку у вигляді гребінця та балкон з його чотирма кованими з металу опорами (Фото 6). Відразу хочу зазначити, що розглядати деталі на давніх фотографіях краще при збільшенні на комп’ютері, а не на тому відбитку, який видає принтер. А тепер порівняйте Фото 6  і  Фото 7.  Щось знайоме?!

Далі розглянемо будинок В (Фото 5). Ширина фасаду його є меншою від ширини фасаду попереднього „будинку з гребінцем”. Якщо цей будинок розглядати на Фото 4, то побачимо, що двері і вікна та проміжки між ними в нього помітно вужчі у порівнянні з будинком  Б
На Фото 8  ми бачимо два будинки: зліва – це той самий з „гребінцем”, що на Фото 7; а справа – той, у якому зараз міститься „податкова”. Останній будинок хоча має на другому поверсі три вікна та все ж є значно вужчим від першого будинку. А основою балкона служить звичайна залізобетонна плита. Отже другий поверх цього будинку був  добудований  десь у повоєнний період. Або, можливо, увесь будинок був заново збудований, але на фундаменті свого попередника, оскільки є занадто вузьким для своїх трьох вікон на другому поверсі.

Якщо ці два будинки на Фото 8  є тими самими будинками Б і В, то за ними повинна йти вузька вуличка (прохід) П (див. Фото 5), що веде на Затиля (назва частини міста, змінена від топоніму Затилля, але я буду вживати цю назву у тому фонетичному звучанні, яке поширене серед мешканців міста). Подивимось на Фото 1. А чи видно на цій фотографії провулок? Довести скептикам, що вуличка існувала доволі просто.
На Фото 9 ми бачимо якийсь напис на стіні будинку. Що там написано – важко розібрати. Навіть розглядаючи на комп’ютері, зауважуєш, що бракує пікселів! Не викликає сумнівів тільки те, що початок цього „графіті” прикритий будинком  В.  

На  Фото 10  ми зауважуємо, що на бічній стіні будинку Г на другому поверсі є два вікна. А на Фото 2 бачимо тільки одне бічне вікно у цьому будинку. Розбіжність ця виникає тільки тому, що обидві ці фотографії зроблені під різним кутом відносно фронтальної площини цих будівель, а між будинками  В  і  Г  є певна відстань!  А ще на цих двох світлинах добре видно, що будиночок  В  заступив від нас нижню частину одного з вікон. Так-так, саме  за-сту-пив, а не притулився! Ось де вона і є та вуличка на Затиля!

А ще будинок  Г  цікавий тим, що у ньому був місцевий ресторан! Хоча, зрештою, майже у всіх будинках, що оточували площу, було „щось”. Були тут ще і всілякі майстерні, але в основному це були різноманітні крамнички. Кожний окремий такий магазинчик місцеві мешканці називали „склеп”.   А ті,  де продавали м’ясо – „ятками”.
Фото 2  є дуже цікавим у тому плані, що воно майже ідентичне з Фото 1, але  зроблене у різному часі, а тому і містить деякі розбіжності. Одна з них – це вікно на другому поверсі будинку Г, про що я вже згадував. Є ще одна важлива відмінність, але про неї згодом. На мою думку,  Фото 1  зроблене пізніше. Запитаєте: „Наскільки?” А настільки, скільки потрібно часу, щоб дерева так підросли!
Але повернемось до  Фото 5  і порівняємо будинки  АБ  та  Г. Всі вони були збудовані в одному стилі: усі на три вікна на другому поверсі, з одним балкончиком по середині. Очевидно і ширина фасаду у них була однакова (або суттєво не відрізнялась). Трохи ширшим за них був будинок  Д, бо на фасаді мав чотири елементи: двері і троє вікон.
А тепер, коли Ви вже майже впевнені, що вуличка  П  існувала і це є саме та вулиця між „податковою” і кінотеатром, а будинок Б існує у реальному часі – можемо зробити перший замір. Виміряємо реальну ширину фасаду цього реально існуючого „будинку з гребінцем” Б (отриманий результат буде ідентичним і для будинку Г). Знаючи цю відстань, математично вираховуємо ширину фасаду будинку Д. Від краю тротуару реально існуючого провулку в напрямку півночі відкладемо відстань для  Г+Д  і отримаємо на місцині точку Х, яка буде вказувати на місце, в якому стіна будинку  Д  притулилася до Ратуші!

Оскільки ми вже неодноразово продивлялися перших чотири фотографії, то вартувало би їх помістити у хронологічному порядку. Це можна зробити порівнявши висоту відповідних дерев на кожній з цих світлин. І першим у цьому переліку повинно йти  Фото 2. Десь майже у тому ж часі зроблене  Фото 4.  На обох цих світлинах на бічній стіні будинку Г є вікна, які на пізніших фотографіях відсутні, тобто замуровані. Далі йде  Фото 3.  І останнє у цьому хронологічному списку – Фото 1. Воно датоване 1910 роком. Нагадаю, що Старо-самбірська ратуша була зруйнована при пожежі у 1914 році.
А тепер хто добре розуміється на тому, як ростуть дерева – може приблизно визначити рік у якому зроблене інші фото. Цю можливість я надаю Вам, тому що саме тут можуть бути великі розбіжності у думках. Бо і різні дерева ростуть по різному. А хто знає що це за дерево було?
Запитаєте: „Чи не має іншого способу визначити вік тих світлин?”  Є!.. Деякі цифри можна взяти з Інтернету! Так, наприклад, для  Фото 3 в різних джерелах знаходимо різні дати: 1906 рік, 1912 рік та навіть 1917(!) рік.  Здавалось би – якесь непорозуміння! Але все це дуже легко пояснюється! Справа у тому, що зображення, яке ми бачимо на  Фото 3 – це, власне, зображення не самої світлини, а поштової листівки з видом Старого Самбора! Хочу зазначити, що переважна більшість давніх фотографій, виставлених у моїй книзі, є саме такими поштовими листівками з видами міста. На той час такі листівки були дуже популярними і дуже поширеними! Майже кожне найменше містечко в Європі, таке як Старий Самбір, мало з декілька десятків різних листівок з видами міста. Одні виходили невеличкими накладами, інші – більшими. Найпопулярніші – перевидавались. Тому і знаходимо одну і ту ж фотографію на різних сайтах!  Використовували ці відкритки саме як поштову листівку для привітань чи коротких повідомлень. І на тих листівках часто писали навіть з обох сторін (див. Фото 49 та Фото 62). Такі надписи є і на інших листівках, але це не є об’єктом мого дослідження і у своїй книзі я виставляв, по можливості, тільки виключно зображення.
Скільки таких відкриток з видами міста зникли назавжди з людської пам’яті? Але є ще й такі, що лежать десь у темних скринях і чекають свого часу, щоб знову побачити світ і щоби світ знову побачив їх!
А тепер розповім невеличку історію, яку я вигадав, але яка могла реально відбутися у цьому нескінченному вирі життя:
… Йшов 1917 рік. Надворі згущались сутінки довгого осіннього вечора. Якийсь поважного віку пан, сидячи за письмовим столом, неквапливо висунув шухляду. Серед пожовклих газетних вирізок, старих листів та інших різних паперів знайшов ще не заповнену поштову листівку з видом міста у якому вже прожив половину свого життя. Він пригадав, як декілька екземплярів цієї листівки придбав ще у далекому тисяча дев’ятсот…  тисяча дев’ятсот…  Та ні, його підводить пам’ять. Але це його зовсім не хвилює. Він бере перо, чорнильницю і каліграфічним почерком починає виводити слова вітання своїм близьким родичам, яких уже дуже давно не бачив і які залишились десь далеко на його, омріяній дитячими спогадами, батьківщині. В кінці цього коротенького повідомлення акуратно ставить свій підпис і дату – 1917 рік.   
… А майже через сто років, якийсь молодий юнак у забутих паперах своєї бабусі знаходить давню пожовклу відкритку з видом незнайомого міста. Він виставляє її в Інтернеті і біля неї проставляє дату – 1917 рік, позаяк інших дат на листівці просто не має!..

Тепер перейдемо від моїх фантазій до логічних міркувань. Отже, з перерахованих дат для даної світлини (Фото 3) найправильнішою буде найдавніша дата (1906). Та й то вона говорить не про час, коли була зроблена світлина, а лише вказує на те, що у 1906 році така поштова листівка вже існувала у природі!
Ще хочу сказати, що стосовно  Фото 4  у Інтернеті фігурує дата: 1904 рік. Знову ж таки важко відповісти на питання про відношення цієї дати до дати зйомки даної світлини.
А  Фото 3  ще цікаве тим, що на міському годиннику видно стрілки! І вони показують „десь п’яту годину пополудню” – як сказав би тодішній мешканець міста. Але і це ще не все чим цікаве або чим здивувало мене дане фото! Шукаючи в Інтернеті давні світлини з видами міста, я натрапив на ще одну поштову листівку сáме з цим же зображенням. Різниця полягала тільки у тому, що знайдена листівка була кольорова! Ні, це не було кольорове фото. Кольорова фотографія тільки зароджувалась і стала (відносно) доступною аж в 40 роках ХХ століття. Зате кольоровий друк уже існував! І таких листівок на початку століття було немало.
Та, на жаль, показати це зображення у своїй книзі я не можу. Бо виставлена в Інтернеті фотографія – це зовсім маленька мініатюрка, яка навіть при незначному збільшенні стає занадто розмитою. Але те, що на ній добре видно, я можу описати. А основне тут вежа. І була вона цеглового кольору! А кутові пілястри (вертикальні потовщення по краях стін) та карнизи були світло-сірі.
Я не буду стверджувати, що саме у таких кольорах бачили Старосамбірську ратушу її сучасники. Тому що невідомо, чи штатний художник-коректор друкарні розмалював вежу на свій розсуд чи перед тим проконсультувався з фотографом, що бачив цю вежу на власні очі! Але інформація така у мене є і я повинен її довести до Вашого відома.
І ще одна цікава інформація. Переглядаючи в Інтернеті деякі статті про Старий Самбір, знайшов запис, що ратуша, яку ми бачимо на старих світлинах, була збудована у 1668(!) році. Я не буду ні стверджувати, ні заперечувати це. Оскільки ніяких документальних свідчень цього я не бачив. На мою думку ратуша в Старому Самборі існувала ще навіть значно раніше. Але за свою історію, мабуть, не один раз добудовувалась і перебудовувалась.
Тепер на деякий час забудемо все те, про що говорили і почнемо виконувати нову задачу. Для цього розглянемо  Фото 11.  Лініями позначимо межі декількох будинків та присвоїмо їм певні літери. Справа від Ратуші стоїть будинок  К.  На фасаді другого поверху якого є п’ять вікон (Фото 12). Ще правіше знаходиться двоповерховий будинок, що також має на другому поверсі п’ять вікон і позначений він літерою Л.  А останній будиночок у цьому ряду – це будинок  М  зі скошеним дахом і чотирма вікнами на фасаді другого поверху (Фото 13).

Дах будинку Л має вигляд наполовину розкритої та перевернутої догори обкладинкою книжки. Інакше його і не спроектуєш, бо з південної та північної сторін він упирається в інші будівлі. По інакшому виглядають справи у крайнього будинку М. Південною високою стіною він прилягає до будинку Л, а з північного боку дах лягає прямо на карниз стіни. Тому дах на світлині і виглядає скошеним до півночі.
А тепер подивіться на наступні дві фотографії (Фото 14 та Фото 15).  Впізнали? Це добре знана вами будівля (це я звертався до тих, хто знає місто, до його мешканців). Якщо подивитись на бічну стіну цього будинку (Фото 14) помічаємо, що тут чогось бракує! Відразу стає зрозумілим, що до тієї стіни колись прилягав такий же самий великий двоповерховий будинок. А ще бачимо, що дах цього будинку (Фото 15) має незвичайну, не типову конструкцію, тобто скошений на один бік.

Хочу запропонувати Вам подивитись на ще один характерний елемент цього будинку (Фото 16). Це невеличкі прямокутної форми віконця. Уважно розглядаючи Фото 11 (особливо це видно при збільшені на комп’ютері) зауважуємо маленькі чорні цяточки над вікнами другого поверху. А ще краще ці віконця проглядаються на Фото 17.  Ті ж самі віконця побачимо і при розгляді Фото 4.

         Повернемось знову до  Фото 2.  Я обіцяв розповісти про ще одну його відмінність від  Фото 1. Зверніть увагу, що будинку Л на цій знимці не має! Таке буває (старі  будівлі нищаться, руйнуються, на їх місці будують нові). Зате видно бічну стіну будинку М. А тепер порівняйте геометрію цієї стіни (тобто кут нахилу даху) на  Фото 18  і Фото 19.  Сходиться?!

Якщо Ви досі не впевнені, що обведений кружечком на Фото 18  і  Фото 19 – це один і той же будинок, то наведу ще один аргумент. Якщо уважно роздивитись Фото 20, то видно, що відстань між першим і другим вікном зліва на четвертину менша, ніж між іншими вікнами. Спробуйте знайти те саме на  Фото 21.

А якщо тепер Ви вже остаточно впевнились, що це один і той же будинок, то нам залишається тільки виміряти довжину його фасаду (не на фотографії, а на місцевості).
Знову повернемось до Фото 11. Для аналізу цієї фотографії я зробив гарний відбиток на принтері і тонесенькими лініями відмітив межі цих будинків. А відповідними буквами позначив також і ці відрізки на відбитку (зазначу, що відрізки я виміряв з точністю до десятої долі міліметра). Знаючи реальну довжину фасаду будинку М, складемо декілька простих математичних пропорцій і розв’язавши декілька простеньких математичних рівнянь, отримаємо реальні (або дуже близькі до них) значення довжин фасадів будинків  Р,  К,  Л.
Після цього, роблячи заміри на місцевості, в мене вийшло кілька цікавих збігів. Отже, від південної стіни будинку М (пл. Ринок, 7) я відміряв розраховану мною довжину будинків К + Л, і опинився біля південної стіни довгого одноповерхового будинку, який ви бачите на  Фото 22.  Похибка становила всього 0,2 метра !!!

Тож можна з впевненістю сказати, що фасад цього довгого одноповерхового будинку був збудований на фундаменті будинків К  і  Л.  А поруч здіймалась догори бічна стіна будівлі ратуші! Тепер, відмірявши ще 12 метрів (саме стільки, по моїх підрахунках, мав у ширину фасад ратуші), знаходимо точку Х (Фото 23), яку ми одного разу вже визначили.  І в цьому разі похибка між попереднім і даним розрахунком становила всього 0,5 метра!!!
         Таким чином, провівши два незалежних одне від одного обчислення, ми прийшли до одного результату. Тепер ми стовідсотково знаємо колишнє місцезнаходження Старосамбірської ратуші!

    Використовуючи сучасні технології я проведу ще одну перевірку правильності моїх досліджень і розрахунків, але про це трохи згодом. А зараз пройдемось по самій площі і її периметру та порівняємо фотографії між якими відстань у століття.
Проглянувши наступні фотознімки ви, можливо, замітите деякі розбіжності при виборі місця зйомки, в перспективі. Я не професійний фотограф, але цією справою займаюсь більше 35-ти років і таки дещо тямлю. Для того, щоб зробити схоже фото спочатку треба знайти вісь зйомки (лінія, що проходить через об’єктив до предмета, на який цей об’єктив сфокусовано). Це не важко зробити, коли є якісь орієнтири на передньому (середньому) та задньому плані. І по взаємному розміщенні таких предметів визначаємо цю вісь. Якщо таких орієнтирів нема – то не біда. Вісь можна визначити по співвідношенню суміжних сторін якихось будівель на задньому плані і т.д. Наступний крок: нам потрібно на знайденій осі визначити відстань, з якої проводилась зйомка. Це також не складно. Як правило, відстань знаходиться візуально. Але тут у дію вступає ще один чинник – це фокусна відстань об’єктива цієї давньої камери! Так, звичайно, на око можна визначити чи був це ширококутний, чи довгофокусний об’єктив, але точні параметри його на око не визначиш. А ця умова помітно впливає на точність відтворення фотографії, а особливо перспективи в ній. І останній крок – знайти висоту зйомки.
Інколи виконати всі ці умови фізично не можливо. Адже на місці (або перед ним), з якого колись фотограф робив знімок, у наш час може стояти якась будівля або ще інша перепона. Також на площі сьогодні росте значна кількість дерев, чого не було раніше і які заважають зйомці. Тому на деяких фотографіях треба свідомо зміщувати вісь зйомки. Окремі фото треба робити тільки взимку, коли на деревах немає листя. Багато старих фотографій було зроблено з балконів чи вікон других поверхів уже неіснуючих будинків. Тому, якщо замітите щось не дуже відповідне, то вже даруйте…

         І розпочнемо цей огляд з Фото 24.  Це є унікальна світлина у моїй збірці. Вона єдина на якій ми бачимо Старосамбірську ратушу в іншому ракурсі! На ній вежа сфотографована з північно-східного боку. А ще на задньому плані цієї світлини ми бачимо будівлі, яких не видно на жодному іншому фотознімку. Самий крайній будинок розташований на південній стороні площі, перпендикулярно до інших. Десь приблизно на цьому місці у наш час стоїть продуктовий магазин (будівля гірчичного кольору на  Фото 25).

         На передньому плані Фото 24, окрім зацікавленого хлопчини, бачимо ще вуличний ліхтар на стовпі. Так як електричні дроти до цього стовпа не підведені, то можемо зробити висновок, що це був гасовий ліхтар. Також на передньому плані цієї світлини ми бачимо ближній край площі і частину дороги, які розмежовані сходинками. І ще ця світлина зафіксувала десяту годину ранку на міському годиннику! Ну, і останнє, про що хочу повідомити, це те, що виставлена в Інтернеті дата біля цієї поштової листівки – 1904 рік.
Відтворити цю фотографію у сучасному вигляді заважають дерева, що ростуть у парку посеред площі. Тому вісь зйомки я свідомо змістив (і дуже суттєво), щоб показати будинки на задньому плані. А щоб легше було зорієнтуватись – зробив невеличкий фотомонтаж  (Фото 25).
         Таким чином на північній стороні площі у наш час збереглось лише два будинки з тих, що стояли тут сто років тому! І на мою думку сучасний вигляд площі значно програє у своїй величі і красі тій площі, яка на нас дивиться зі старих, не пошкодованих часом світлин!
         Тепер переглянемо відразу дві наступні пари фотографій (Фото 26 – Фото 29). Хочу замітити, що у даному випадку ні дерева, ні будинки не перешкоджали відтворенню давньої світлини у сучасному вигляді. Тому попадання вийшло майже стовідсоткове! Порівнявши давні і теперішні фотографії зразу зауважуємо, як змінилась забудова справа і зліва від костелу. А якщо порівняти Фото 26 та Фото 28, то не знайдете на першій світлині цікавого архітектурного елементу на даху костелу. Це свідчить, що остання світлина є більш давнішою. В Інтернеті біля неї проставлено 1910 рік.
         Розглянемо  Фото 30  та  Фото 31. Тут знову зауважуємо згаданий архітектурний елемент на першій фотографії і його відсутність на другій. Зазначу, що Фото 30  було зроблено з балкона другого поверху вже неіснуючого будинку Г (Фото 5), а тому ми маємо можливість заглянути навіть на подвір’я костелу! І ще скажу, що в Інтернеті біля цієї світлини проставлена дата – 1911 рік. Фото 31 було зроблене значно пізніше, десь у період між світовими війнами. Тут в поле зору уже попадають стовпи з електричними дротами.

         Відтворити Фото 30  у сучасному вигляді неможливо. Знову ж таки заважають дерева. Щоправда їх можна обійти і зробити фото за допомогою ширококутного об’єктива. А потім у комп’ютері підправити перспективу. Сучасні технології це дозволяють зробити. Саме так я і зробив (див. Фото 32). Вийшло добре, тільки висоти трішечки бракує – не було на що залізти! А для Фото 31 я знайшов те місце, де встановив свою камеру давній фотограф. У теперішньому фотоваріанті частину костелу все-таки видно. Тому і залишив його таким як є (Фото 33).

Фото 34  датовано 1906 роком (або ж у тому році хтось до когось відправив дану поштову листівку). Знову бачимо, що знимка ця зроблена з висоти другого поверху. Хоча сучасний варіант цієї картинки і не зроблено з висоти другого поверху, та радує те, що навіть серед гілок роздивитись його все-таки можна!

Ми вже побачили достатню кількість давніх світлин з зображенням костелу Св. Миколая-Чудотворця у Старому Самборі. Але і це ще не все. У моїй книзі ще будуть представлені фото із його зображенням в інших ракурсах. А я тільки принагідно нагадаю, що костел у такому вигляді, як бачимо ми його сьогодні, постав у 1890 році.
         Розглянемо наступну пару світлин (Фото 36 та Фото 37). На останній фотографії ми констатуємо відсутність цілого кварталу старих будівель, які майже впритул підходили до подвір’я костелу (див. Фото 34), залишаючи лише вузенький прохід. На  Фото 36  ми бачимо вздовж вулиці п’ять будинків. На фасаді трьох з них знаходиться по три елементи, на одному – чотири і на одному – п’ять елементів (тут „елемент” – двері або вікно). Якщо помізкувати, то це виходить приблизно 44-50 метрів. А якщо зробити заміри на місцевості, то констатуємо, що правий край двоповерхового будинку, що на Фото 36, знаходиться майже на тій самій ординаті, що і правий край дво-поверхового будинку, що на Фото 37. Різниця полягає лише в тому, що фасади старих будівель були висунуті, відносно сучасного будинку, метрів на п’ять ближче до дороги.

         Фото 38  це ще одна унікальна світлина виставлена у цій книзі. Унікальність її в тому, що ми можемо споглядати будинки, яких уже давно не існує. На її сучасному варіанті (Фото 39) ми не бачимо жодного (!) будинку з тих, що були на попередній світлині. Двоповерхові будинки, які ми бачимо справа і зліва на фотографії були збудовані в кінці 50 - на початку 60 років минулого століття.

         На  Фото 40  у кадрі фотографа зафіксовано черговий парад радянської епохи. На дальньому плані бачимо будинок, якого у наш час уже нема. А справа у верхньому куті бачимо пам’ятник Сталіну. Були і такі пам’ятники у Старому Самборі. Стояв він у цьому самому скверику, де зараз стоїть пам’ятник Степану Бандері, тільки трошки в іншому місці. Якщо подивитись на  Фото 41, то пам’ятник Сталіну мав би стояти трохи лівіше, десь перед будинком з жовтим фасадом. А тепер уявно виконаємо з Фото 41 декілька дій: поставимо перед жовтим будинком пам’ятник Сталіну, жовтий будинок зовсім приберемо, замість сірого поставимо будинок з попереднього фото і на закінчення все це трошки приблизимо і „намалюємо” людей з транспарантами.  Це і буде  майже копія  Фото 40.
            

Наступні дві світлини (Фото 42 та Фото 43) також не є такими вже давніми. Перша зроблена 7-го листопада 1945 або 1946 року. Це був один з найперших радянських парадів у Старому Самборі (…а на вустах людей зовсім не видно посмішок). Друга – кінець 50-х років. Але для моєї теми вони цікаві тим, що на них добре видно як і чим була вимощена (ще зовсім донедавна) головна площа міста.

Тепер знову повернемось до ратуші. Коли я розраховував її місцезнаходження, то обіцяв провести ще одну перевірку правильності моїх досліджень. Для цього я скористаюся аерокосмічною фотозйомкою місцевості (Фото 44). На фотографії я обвів кружечком кінотеатр (зліва) та костел (справа). Знаючи ширину фасаду ратуші, яку ми обчислили раніше, не складе труднощів вирахувати і нанести на цій фотознимці уявне місцезнаходження передньої стіни ратуші.

На Фото 47 добре видно, що проекція лівого краю фасаду Ратуші проходить в кількох метрах від зовнішньої стіни бічного вівтарю (бічної прибудови) костелу. Провівши декілька нескладних розрахунків, проводимо вісь зйомки. А оскільки Фото 47 було зроблене з протилежного берега Дністра, то позначимо на цій стрілці декілька орієнтирів і переведемо вісь зйомки на супутникову фотографію з більшим масштабом (Фото 45). Кінець стрілки вказує на місце, яке відкривається прямо перед нами, коли ми з міського стадіону виходимо на залізничну колію до річки (до „муру”, якого вже, на жаль, не існує).

Там, на крутому протилежному березі, є декілька місць, з яких давній фотограф міг зробити свій знімок. Адже вся апаратура була громіздка і важка (тринога, штатив, сама камера). Для встановлення цього потрібно знайти невеличку горизонтальну площадку. Таких місць там небагато і я їх прекрасно знаю!  Бо в свої дитячі та юнацькі роки влітку я цілими днями „пропадав” на річці. І частенько з товаришами відпочивали саме там, на протилежному березі Дністра. То ж ніяких труднощів з пошуком даного місця у мене не виникне. Тільки треба дочекатись літа!
Контроль правильності вибору місця проведемо шляхом порівняння лінії горизонту в якійсь конкретній точці на обох фотографіях. Для цього на Фото 47 і Фото 48  проведемо вертикальні лінії, наприклад, по осі шпилю костелу до перетину з горизонтом і у цій точці співставимо їх. А так як лінія гір та западин на горизонті у нас за останнє тисячоліття не мінялась, то висновки робіть самі! Єдине, що тут не співпадає – це висота зйомки. Щоб точно відтворити це фото у сучасному вигляді, потрібно було зійти по схилу гори на кілька десятків метрів нижче. Це помітно, наприклад, по проекції шпилю костелу на сусідню гору. Але річ у тім, що з кожним кроком донизу місто щораз глибше і глибше занурюється у зелень дерев. Тому у своїй книзі для порівняння я виставив саме це фото (Фото 48).

Подібну процедуру проведемо стосовно Фото 49. В результаті чого отримаємо вектор потрібного напрямку (Фото 46).  Орієнтир є! А далі – „ноги в руки”, фотоапарат на шию і пішов шукати потрібний ракурс!

Озеленення наших рідних міст – це, звичайно, гарна справа, але у даному випадку вона нам на користь не пішла! На Фото 48, Фото 50 та Фото 52  дерева закривають від нас кінотеатр та ті два будинки, які ще збереглись від початку ХХ-го століття. А сáме побачити ці будинки на моїх фотографіях – було моєю ціллю.  Зрештою порівнювати тут є що!
         Повернемось знову до Фото 49 і подивимось на запис, залишений кимось на цій поштовій листівці. А запис цей зроблено 24 вересня 1900 року. Давненько ж це було…  Якість тої відкритки, на жаль, не на належному рівні (як і більшості давніх фотографій). Проте цінність її у тому, що ми на ній можемо побачити. Особливо те, чого уже немає на сучасній знимці! Справа ми бачимо церкву з одним куполом у фронтальній площині, а зліва від костелу – цілий квартал густо засіяних будинків та прибудов, яких сьогодні не існує. Вгорі зліва від костелу на обох фотографіях гарно проглядається ліс Рубань, який на сьогоднішній день дещо розрісся. А на  Фото 50  бачимо церкву, але уже на три бані!
         Фото 51  більш пізнішого періоду. Тут ми уже не бачимо міської ратуші. Спочатку я порахував, що для цієї світлини навіть не варто шукати місце, де вона „зародилась”. Тим більше, що явних орієнтирів тут нема і ракурс треба знаходити тільки візуально і ногами. Але азарт дослідництва мене заставив зробити і це (Фото 52).

Розглядаючи попередні фотографії я вже наголошував, що Старосамбірська церква не завжди мала такий вигляд, який вона має сьогодні. На  Фото 53  ми бачимо церкву Св. Миколая у Старому Самборі. Це світлина 1900 року. Перше, що незвично і відразу впадає в очі – будівля місцевого Храму з однією вежею-дзвінницею. Але у наступний момент стає зрозуміло, що саме це і є Старосамбірська церква! Дві бічні вежі були добудовані в 1910 році. А Фото 54 було зроблене десь у період між двома світовими війнами. Відтоді церква набула сучасного вигляду. Хоча деякі архітектурні елементи зазнавали змін і в пізніші часи. Так бані на вежах останній раз змінили свою конфігурацію і навіть колір у 2001 році.

Спроба відтворити сучасну фотографію церкви у такому ж ракурсі, як на  Фото 53,  успіху не принесла. Причиною цього знову стали дерева, що ростуть вздовж доріжки обабіч каплички. Я довго підбирав фотографію і зупинився саме на цій (Фото 55). Останню я зісканував з пам’ятної листівки, виданої на честь 180 річниці Старосамбірської церкви Св. Миколая. Принагідно нагадаю, що церкву збудовано у 1830 році.
Порівнюючи ці три  світлини дуже легко знаходимо тотожності та відмінності церкви та каплички перед нею. Тепер ми знаємо якою бачили церкву та капличку наші діди і прадіди!

*    *    *    *    *
Читайте далі:        
 Місто з минулого. Частина 1. Продовження