Ось, нарешті, вийшла друком найважливіша праця всього мого життя “Книга пам’яті і буття роду твого. Нащадкам”. Ця книга – глибоке і ґрунтовне дослідження мого власного родоводу та родоводу моєї дружини, яке (за понад три десятки років клопіткої праці) перетворилося на захоплюючу історію життя й розвитку багатьох корінних старосамбірських родів. Адже з кожним попереднім поколінням кількість прямих прародичів (а, відповідно, і нових прізвищ на генеалогічному дереві) зростає у геометричній прогресії: батьки, два діда і дві бабусі, чотири прадіда і чотири прабаби, вісім прапра… і так далі. Усі ці коріння роду досліджено щонайменше до сьомого-дев’ятого коліна, а десь і до десятого-одинадцятого. Зауважу, що сьоме коліно – то прадід твого прадіда! У таблицях записано понад дві з половиною сотні осіб, що є прямими родичами: бабусі і дідусі з численними приставками пра-. А загальна кількість осіб, про яких я розповів, згадав на сторінках “Книги памʼяті і буття роду твого. Нащадкам” або ж просто записав на генеалогічних таблицях – сягає числа понад 2000!
Досліджено історії та складено генеалогічні таблиці родів Зиблікевичів, Сольчаників, Скипакевичів, Яремів, Бущаків, Шемердяків, Вовчиків, Сиґеричів, Саваринів та багатьох інших. Досліджено також фамілії, які свого часу зникли з демографічної мапи Старого Самбора, залишивши по собі лише далеких своїх нащадків: Саґалевичі, Стасечки, Грицейки та інші.
Щодо родоводу по лінії мого батька, то у книзі Ви прочитаєте захоплюючу розповідь про одну сільську громаду з Чернігівщини, яка з інтервалом у сотню років здійснила два міграційних переходи довжиною кожного у 500-600 кілометрів. Спочатку (у 1806 році) – на південь України, а потім (у 1910 році) – на її схід.
